Основні етапи формування лапароскопічного доступу до органів порожнини очеревини та особливості оперативних маніпуляцій

1. Введення голки Вереша для створення карбоксиперитонеума для підняття черевної стінки і формування простору для операції, шляхом дозованого введення під контролем інсуфлятора у порожнину очеревини вуглекислоти. Зазвичай встановлюється тиск у межах 8-12 мм рт.ст.

Лап_Вереш

2. Крізь рани шкіри завдовшки 0,5 — 1,5 см (в залежності від діаметру троакара) шляхом розшарування підлеглих тканин встановлюють троакари доступу. Зазвичай використовують 3-4 троакари, однак за потреби в додатковому інструменті в залежності від оперативної ситуації можливе встановлення щє 1-2 троакарів або формування міні-лапаротомного доступу (розріз усіх шарів черевної стінки завдовшки 5,0 см).

3. Огляд (ревізію) порожнини очеревини та підготовчий етап операції виконують за допомогою щипців під контролем відеосистеми, яка надає можливість отримати на моніторі зображення внутрішніх органів з високою чіткістю та збільшенням у 8-10 разів.

4. Основний етап операції виконують за допомогою моно- та біполяної високочастотної енергії або ультразвуку. Для цього використовують різні за формою електроди. Під час виконання маніпуляцій хірург має працювати обома руками.

5. Перекрити просвіт судини або протоки можливо за допомогою ендокорпоральної лігатури або ендокліпси.

Відновити цілісність тканини або сформувати нове з΄єднання можливо за допомогою ендоскопічного шва або за допомогою апарату для накладання механічного шва.

5. Вилучення частини або цілого органу можливе крізь проріз троакару, крізь троакарну рану у контейнері або крізь міні-лапаротомний доступ.

6. В залежності від операційної ситуації до ділянки втручання наприкінці операції для контролю стабільності гемостазу можливо буде підведено крізь одну із троакар них ран дренажну трубку.

7. Рани більше 10 мм у діаметрі  вшиваються пошарово, при наявності рани до 10 мм — вшивається лише шкіра швом або шкірним степлером.

Формування лапароскопічного оперативного доступу